74-та річниця визволення села Воронівки від німецьких окупантів

Солдатський подвиг в роки Другої Світової війни в пам’яті поколінь буде жити вічно. Солдатська пам’ять – це той голос історії, який ми повинні слухати щодня для всіх поколінь, як голос правди про Другу Світову війну.
Страшне лихо випало на долю нашого народу в 1941 році. Фашистська Німеччина напала на нашу країну. На початку серпня 1941 року була окупована вся Вознесенщина, в тому числі і наша рідна Воронівка. З перших днів окупації фашисти стали вводити свої порядки. Жорстоко карали, вбивали, що могли вивозили в Німеччину, туди ж гнали юнаків і дівчат. З перших днів вторгнення розпочинається боротьба нашого народу проти окупантів. В селі виникає підпільна група з шести чоловік. На чолі неї стає колишній директор машино-тракторної станції А.П.Леля та житель села І.А.Кочерга. До складу групи входили – О.В.Мельников, М.М.Абаза, О.І.Тимченко, І.М.Александров. Вся робота організації була направлена на визволення нашого села від окупантів. За два роки діяльності з вересня 1941 року до квітня 1943 року підпільники налагодили зв’язки з підпільним центром у Вознесенську, з підпільним осередком в Трикратах, Рацинській дачі, Малосолоній. За цей час учасниками підпілля було знищено урожай хліба, картоплі. В селі появилися листівки, які давали реальну картину становища на фронті. З ладу виводилася техніка машино-тракторної станції, знищувалося пальне. Підпільники переховували в селі двох радянських офіцерів та більше як десятеро солдат, які втекли з концтабору, який знаходився в районі с.Прибужани. Накопичувалася зброя і продовольство, які передавалися партизанам в Рацинський ліс. Не вдалося всім підпільникам зустріти своїх визволителів. По доносу провокатора Самарського були заарештовані А.П.Леля, І.А.Кочерга, М.М.Абаза та цілий ряд інших підпільників міста Вознесенська, сіл Щербвні, Раково, Трикрати. 63 підпільника були розстріляні в районі Бугського піщаного кар’єру. З приходом Радянської Армії їх тіла були перезахоронені у Вознесенську.
Настав березень 1944 року. Радянські війська успішно визволяли територію України. 20 березня 1944 року війська 3-го Українського фронту під керівництвом Малиновського Р.Я., 37-ої армії генерал-полковника Шарохіна М.М. визволили від німецьких окупантів Воронівку. Безпосередньо участь у визволенні села взяла 28-а гвардійсько-стрілецька дивізія під командуванням генерала-майора Чурмаєва Г.І. Великого бою за Воронівку не було. Після взаємної перестрілки фашисти відступили в напрямку дивізії. Коли бійці дивізії вийшли з села в район «Бомби», то потрапили під нищівний кулеметний вогонь противника. Загинуло більше двадцяти офіцерів, сержантів і солдат даної дивізії. Тіла загиблих за Воронівку і Миколаївський хутір поховані в Братській могилі на нашій території.
Саме в ці дні шкільна родина вшанувала пам’ять тих, хто поклав своє життя на вівтар Перемоги. В школі відбувся мітинг, в якому учні, вчителі згадали воїнів-визволителів села Воронівка від німецьких окупантів віршами, піснями, хвилиною мовчання, покладанням квітів до Братської могили. Сільський староста Якушкін О.О. привітав всіх з перемогою, розповів цікаві факти з історії Другої Світової війни.
Пливуть літа, як дим у безвість хмуру,
І двічі жить на світі не дано.
Дивіться ж, діти, не споганьте з дуру
Опалене війно. Знамено.
Живіть собі без кривди, без тривоги,
Свободою втішайтесь, як орли,
Та честь дідів не затопчіть під ноги,
Щоб ваші діти вас не прокляли.